Божественна арифметика

Відразу після Томосу й Різдва, думки в голову лізуть виключно милостиві й божественні. Та й які ще думки може народжувати мозок, травмований двотижневою смугою свят? Усе ж для тренування і відновлення розумових здібностей давайте трішки займемося арифметикою. Будемо додавати й віднімати Томос.

Спочатку плюси. До грудня минулого року в Україні були три православні церковні організації. Дві неканонічні — УПЦ КП і УАПЦ, одна канонічна — УПЦ МП. Після собору й отримання Томосу церков залишилося дві, й обидві вони канонічні — ПЦУ (Православна церква України) і РПЦ МП (перейменована декретом ВР у «Російську» — Українська православна церква московського патріархату). Зам глави Адміністрації Президента Ростислав Павленко, що спеціалізується на церковних питаннях, спеціально для нерозуміючих пояснив, що «ПЦУ по статусу дорівнює РПЦ».

Трошки мінусів. У Томосі для ПЦУ зазначено, що вона перестає бути керівною для всіх своїх зарубіжних парафій. Тобто юрисдикція нової церкви не поширюється на парафії української діаспори в Канаді, наприклад, або США. Вони переходять у підпорядкування Константинопольського патріархату.

Нова ПЦУ, на відміну від раніше існуючої церкви Філарета УПЦ КП, втратила статус патріархату й отримала статус митрополії — «духовної дочки» Вселенського патріархату. У тексті Томосу чомусь окремо говориться про те, що «миро для таїнств» ПЦУ повинна отримувати (купувати) у Константинополі. Миро — це освячена суміш ароматичних олій і смол. До Томосу в УПЦ КП миро варили в Україні з афонських олій. Його в Чистий четвер перед Великоднем освячував патріарх Філарет, а потім роздавав єпархіям.

Тепер відкладемо в сторону калькулятори й займемося, ну, наприклад, філософією. У мене третій день у голові крутиться «філософське» питання — що робив у православному стамбульському храмі на Фанарі під час отримання Томосу міністр оборони України Полторак? Зміцнював обороноздатність? А що робили в цьому православному храмі міністр культури католик Нищук і спікер ВР уніат Парубій? Молилися за православним обрядом? Чи не занадто багато міністрів (всього їх було сім) відклали свої мирські справи заради церковних? Що робив там меценат Петровський, якого кілька років тому тодішній міністр МВС Луценко й нинішній глава СБУ Грицак публічно назвали «нариком» і «головою організованого злочинного угруповання»?

Хоча, усе це — кумедні питання. Віруючі — вірять, невіруючі — не вірять, хтось обирає одну церкву, хтось — іншу. Головне, аби в результаті вся ця церковна історія не увійшла в клінч із вченням Христа й не стала приводом для церковних воєн.

Ваш Мартин КАПУСТА

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *