А дива не станеться

Минулі президентські вибори та їхні результати все ж сильно позначилися на нашому спільному психічному здоров’ї. Одні б’ються в падучому екстазі через програш Петра Олексійовича, інші підстрибують від нетерпіння в такому ж екстазі від надій на воцаріння Володимира Олександровича. Обидві моделі поведінки – симптоми хвороби. Хвороба називається «віра в доброго царя». Триває це захворювання зазвичай рік-півтора, а лікується тільки особистим досвідом. Таблетки не допомагають.

Мені подобається прихід Зеленського, хоча я давно вже не вірю в молочні ріки з медовими берегами. І абсолютно твердо знаю, що ні за рік, ні за три ситуацію в країні не змінити. На мою думку, історична місія нового глави держави вкрай проста – не будувати, а ламати. Щоб серйозно говорити про майбутнє, потрібно дійсно розтрощити стару політико-олігархічну систему влади. Вийде в нього чи ні – не знаю.

Перед Зеленським стоїть три головні виклики. Перший – це питання війни та миру. І воно не в руках Президента. Наш перший глава держави Кравчук вчора пояснив це дуже чітко. Цитую: «За кожним кроком по Донбасу стоять різні сили. Україна, Росія, Європа, США, і я не знаю, куди віднести бойовиків, але ігнорувати їх неможливо». До цього переліку варто додати партії війни в самій Україні, яким потрібен не мир, а міфічна перемога і український прапор над Кремлем. Який би крок щодо Донбасу Зеленський не зробив, його почнуть зганяти з посади численні й могутні супротивники цього кроку.

Другий виклик – убита економіка. Порохоботи брешуть про те, що Петро Олексійович здав країну з працюючою економікою та стабільними фінансами. У понеділок Мінфін опублікував макроекономічний огляд, з якого випливає, що за чотири місяці цього року кожна друга гривня в держбюджеті не зароблена, а взята в борг. Ось цифри: доходи держбюджету склали 322,6 млрд гривень, і серед них доходи від розміщення ОВДП (облігацій державної позики) – 158,5 млрд гривень (49,13%). Ми живемо в борг, і нові борги беремо на все гірших умовах. Звідси випливає, що нікуди Зеленському від кредитів МВФ не дітися. А МВФ – це вимога термінового відкриття ринку землі, це газові тарифи для населення і ще купа великих і малих неприємностей для нас.

Третій виклик для Зеленського – відсутність команди і кадрового резерву. Це об’єктивна проблема. Уявіть собі, що сьогодні ви працюєте інженером райводоканалу, а завтра вас призначили головою райадміністрації. Кого ви візьмете собі в заступники і в начальники відділу? Такого, щоб ви йому довіряли. І такого, щоб він хоч трохи в чомусь розбирався. Новий президент прийшов у велику політику не зі світу політики, у нього є друзі і соратники, але немає фахівців рівня міністра закордонних справ або експертів з енергетики. Звідси неминучі помилки. Ось простий приклад. Зеленський розпустив Раду і всі йому аплодували. Але це ж одночасно означає, що два місяці до виборів він не зможе змінити ні генпрокурора, ні главу СБУ, ні інших правоохоронців. На ці посади призначають у ВР. Отже, глава держави не зможе ініціювати арешти і посадки головних корупціонерів країни, у нього немає для цього виконавців. Але ж таких арештів найбільше чекають від Зеленського українці.

Але ніхто ні з прихильників, ні з противників нового Президента не хоче замислюватися над дійсно серйозними проблемами. Всі чекають дива. А дива не станеться.

Ваш Мартин КАПУСТА

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *