• Анатолій Володимирович Смага

Анатолій Смага, який iншим не дав пiдсмажитися

Він єдиний в області пожежний, який тричі побував у пеклі ліквідації аварії на ЧАЕС, а за гасіння пожежі після вибуху на ПХЗ в 1985 році за життя та в мирний час нагороджений бойовим орденом Червоної Зірки

Анатолій Володимирович Смага ще у шкільні роки передрік своїм однокласникам із Юр’ївської середньої школи, що про нього напишуть книгу. Як у воду дивився. Щоправда, написали її майже через 50 років після школи, та краще пізно, аніж ніколи. Книга називається «Загартованій вогнем», одну з глав якої написав його колишній однокласник.

З Толиком Смагою ми разом навчалися в Юр’ївській середній школі, з першого по десятий клас. Він завжди був сміливим і рішучим. І амбітним – у хорошому сенсі цього слова. Загалом, класним хлопцем! У нашому класі він був цементуючою ланкою – від Толика завжди виходило безліч хороших і корисних ідей. Не без його ініціативи наш клас збирався на 10-річчя випуску, на 15-річчя, 20-річчя й навіть на 40-річчя. На момент останньої зустрічі нам, колишнім однокласникам, було вже близько 60. Звичайно, нам є що згадати. Адже вчилися, коли часи в країні були складні, жили тоді люди небагато, всі були одне в одного на виду. Толик завжди був доброзичливим і безкорисливим, був готовий віддати останнє. Люди це цінували. Його поважали і школярі, і вчителі, і прості мешканці Юр’ївки.

Коли закінчили школу (а було це в 1969 році), разом з Анатолієм пішли учнями токарів на Павлоградський хімічний завод. Коли він пішов в армію, наші дороги розійшлися. Але все одно ми підтримували дружні стосунки та часто зустрічалися. Я знав, що після армії Толик працював мотористом на різних судах і неодноразово бував за кордоном. Потім став служити в пожежній охороні Павлограда. Вибух на ПХЗ в 1985 році, гасіння пожежі, де Анатолій особливо відзначився… Потім стався Чорнобиль, і Толик Смага неодноразово був на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Анатолій не любить про це розповідати – по натурі скромна людина, він ніколи не випинає свої вчинки. Навіть якщо вони були героїчними. Знаю його й за громадською роботою – в Західно-Донбаській організації «Союз Чорнобиль» він допоміг дуже багатьом людям, простягаючи їм руку допомоги та допомагаючи оформити необхідні документи.

…Запам’ятав слова Толика, які він виголосив класі так у шостому. Тоді він відвідував гурток юних натуралістів, його роботи були особливо відзначені, й Толика запросили на республіканську виставку юннатів у Києві, де він представляв нашу Юр’ївську середню школу. Коли повернувся, хлопці почали злегка жартувати над ним: мовляв, дивись, не запишайся. У відповідь Толик заявив: «Візьміть мої конспекти та зберігайте їх у себе. Одного разу про мене напишуть книгу, тоді дістанете мої старі зошити й вам самим буде чим пишатися».

Звичайно, це прозвучало як жарт. Але сьогодні книга про Анатолія Смагу вже надрукована та вийшла в світ. І багато шкільних товаришів насправді пишаються, що вчилися з ним в одному класі. За проявлений героїзм під час ліквідації пожежі на хімзаводі Анатолій Смага нагороджений у мирний час орденом Червоної Зірки, який був заснований для нагородження за великі заслуги у справі оборони колишнього Союзу РСР як у воєнний, так і в мирний час, в забезпеченні державної безпеки. Анатолій Смага гідний звання «Почесний громадянин Павлограда». Своїм відчайдушним вчинком він врятував місто від катастрофи.

Людей, які прожили гідне життя та гідно впливали на оточуючих – десятки. Тих, хто відзначився особливими заслугами перед містом – одиниці. Лише ці люди варті того, щоб бути Почесними громадянами. За особливі заслуги. За проявлений героїзм. За подвиг.

Володимир Анікєєв

Tags :

Немає коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *